Історія справи

Постанова ВССУ від 31.01.2024 року у справі №207/1597/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 207/1597/20

провадження № 61-7581св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду міста Дніпропетровська від 03 жовтня 2022 року у складі судді Бистрової Л. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2023 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, про виділ частки майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності, визначення порядку користування земельної ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у липні 2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:

- визнати, що її право власності, 19/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , складається із: житлового будинку (літера А-1) загальною площею 94,6 кв. м, житловою площею 58,5 кв. м, житловою прибудовою (літера а2-1), входом в підвал (літера а3-1), підвалом (п/д), гаражем (літера В-1), сараєм (літера І-1), зливною ямою № 3, хвірткою № 4, водопроводом № 1, тротуаром І, огорожею № 7;

- виділити їй в натурі 19/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку (літера А-1), загальною площею 94,6 кв. м, житловою площею 58,5 кв. м, житловою прибудовою (літера а2-1), входом в підвал (літера а3-1), підвалом (п/д), гаражем (літера В-1), сараєм (літера І-1), зливною ямою № 3, хвірткою № 4, водопроводом № 1, тротуаром І, огорожею № 7, в самостійний (окремий) об`єкт з визначенням окремої поштової адреси;

- визнати за нею право власності на самостійний об`єкт нерухомого майна в цілому, що складається з: житлового будинку (літера А-1), загальною площею 94,6 кв. м, житловою площею 58,5 кв. м, житловою прибудовою (літера а2-1), входом в підвал (літера а3-1), підвалом (п/д), гаражем (літера В-1), сараєм (літера І-1), зливною ямою № 3, хвірткою № 4, водопроводом № 1, тротуаром І, огорожею № 7, який знаходиться по АДРЕСА_1 з визначенням окремої поштової адреси;

- визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210400000:03:003:0243, відповідно 19/25 часток домоволодіння ОСОБА_1 , що дорівнює 647 кв. м земельної ділянки, ОСОБА_2 відповідно 6/25 часток домоволодіння, що дорівнює 215 кв. м земельної ділянки, відповідно до технічного висновку щодо порядку користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності № 1380 від 03 листопада 2020 року.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що їй на праві спільної часткової власності належить 19/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

19/25 часток зазначеного домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами належали її рідній бабі ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спірне домоволодіння складається з: літера А-1 - житловий будинок житловою площею 58,5 кв. м, загальною площею 94,6 кв. м; літера Б-1 житловий будинок житловою площею 17,6 кв. м, загальною площею 26,8 кв. м; літера В-1 гараж, І-1 сараї, 3-1 вбиральня, І-ІІ тротуари, №№ 1, 2 водопроводи, № 3 зливна яма, №№ 4-7 огорожі.

Власником 6/25 (18/75) часток домоволодіння є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу 18/75 часток домоволодіння, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за реєстровим № 1-1588 від 11 вересня 2012 року.

Згідно з технічним паспортом станом на 31 жовтня 2016 року (інвентаризаційна справа № 1204 реєстровий № 1845), фактично у користуванні ОСОБА_1 знаходиться житловий будинок літера А-1 з підвалом та входом у підвал (літера а 3-1), прибудова (літера а 2-1), гараж (літера В-1), сарай (літера І-1), зливна яма № 3, хвіртка № 4, водопровід № 1, тротуар І, огорожа № 7.

ОСОБА_2 користується окремо розташованими будівлями, а саме житловим будинком (літера Б-1), сараєм (літера Г-1), вбиральнею (літера 3-1).

Маючи намір продати належні їй 19/25 часток домоволодіння ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 придбати належну їй частку, а також запропонувала їй укласти договір про порядок володіння та користування спільним майном, зокрема земельною ділянкою, однак ОСОБА_2 , незважаючи на пояснення нотаріуса, не мала бажання скористатися своїм переважним правом купівлі за ціною, оговореною з потенційним покупцем ОСОБА_4 , і не бажала підписувати заяву про відмову від переважного права купівлі.

Також ОСОБА_2 була запрошена на 25 травня 2020 року до нотаріуса для підписання заяви про відмову від переважного права купівлі та укладення і підписання договору про порядок володіння та користування спільним майном, проте у визначений час не з`явилася, про причини неявки не повідомила.

04 червня 2020 року поштовим замовним з описом вкладу відправленням вона відправила лист-пропозицію ОСОБА_2 , в якій пропонувала з`явитись до нотаріальної контори 11 червня 2020 року о 14-00 год для обговорення, складання, узгодження з наступним підписанням договору про виділ частки в натурі (поділ) домоволодіння з наміром припинення спільної часткової власності, проте ОСОБА_2 не з`явилася, будь-яких інших пропозиції щодо врегулювання спірних питань стосовно спільної часткової власності не висловлювала.

Відповідно до технічного висновку про стан будівельних конструкцій за результатами обстеження будівель та споруд і можливості виділення власності, яка належить ОСОБА_1 , в окремий об`єкт нерухомого майна з наданням поштової адреси, виконаного Державним підприємством «Проектний інститут Дніпродзержинськцивільпроект» від 04 червня 2020 року, можливе виділення нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна з наданням окремої поштової адреси; виділ нерухомого майна можна виконати і у фізичному, і у експлуатаційному, і у фінансовому стосунках; при розділі земельної ділянки необхідно дотримувати вимоги ДБНБ.В.2.2-12;2019 п.6.1.41 «для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше 1.0м.».

Згідно з технічним висновком щодо порядку користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності від 03 листопада 2020 року № 1380, виконаним ФОП ОСОБА_5 , розділити земельну ділянку можна, якщо на неї оформлено право власності (користування), і є в наявності правовстановлюючий документ (державний акт, свідоцтво, договір оренди, інформаційна довідка з державного реєстру речових прав).

Вартість 19/25 часток об`єкта нерухомого майна - домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 128 246,96 грн, що підтверджується звітом про проведення незалежної оцінки для визначення ринкової вартості нерухомого майна від 13 травня 2020 року, виконаним ТОВ «Сервіспромексперт».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області рішенням від 03 жовтня 2022 року позов задовольнив.

Виділив ОСОБА_1 в натурі 19/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку (літера А-1) загальною площею 94,6 кв. м, житловою площею 58,5 кв. м, житловою прибудовою (літера а2-1), входом в підвал (літера а3-1), підвалом (п/д), гаражем (літера В-1), сараєм (літера І-1), зливною ямою № 3, хвірткою № 4, водопроводом № 1, тротуаром І, огорожею № 7, в самостійний (окремий) об`єкт з визначенням окремої поштової адреси.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на самостійний об`єкт нерухомого майна в цілому, що складається з: житлового будинку (літера А-1) загальною площею 94,6 кв. м, житловою площею 58,5 кв. м, житловою прибудовою (літера а2-1), входом в підвал (літера а3-1), підвалом (п/д), гаражем (літера В-1), сараєм (літера І-1), зливною ямою № 3, хвірткою № 4, водопроводом № 1, тротуаром І, огорожею № 7, який знаходиться на АДРЕСА_1 з визначенням окремої поштової адреси.

Визначив порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210400000:03:003:0243, відповідно 19/25 часток домоволодіння ОСОБА_1 , що дорівнює 647 кв. м земельної ділянки, ОСОБА_2 відповідно 6/25 часток домоволодіння, що дорівнює 215 кв. м земельної ділянки, відповідно до технічного висновку щодо порядку користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності № 1380 від 03 листопада 2020 року.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що належні сторонам частини домоволодіння фактично є окремими об`єктами нерухомості, а серед надвірних будівель і споруд, що знаходяться у користуванні кожного із співвласників, відсутні будівлі і споруди, які б перебували у спільному користуванні, тому є наявна технічна можливість для виділу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належних їм часток у розмірах 19/25 та 6/25 домоволодіння в натурі як окремого об`єкта права власності.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2022 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210400000:03:003:0243, відповідно 19/25 часток домоволодіння ОСОБА_1 , що дорівнює 647 кв. м земельної ділянки, ОСОБА_2 відповідно 6/25 часток домоволодіння, що дорівнює 215 кв. м земельної ділянки, відповідно до технічного висновку щодо порядку користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності № 1380 від 03 листопада 2020 року.

Рішення місцевого суду оскаржувалося в апеляційному порядку лише в частині вирішення позовних вимог про визначення порядку користування земельної ділянкою, тому і переглядалося апеляційним судом тільки в цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від ОСОБА_2 у травні2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Баглійського районного суду міста Дніпропетровська від 03 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд першої інстанції незаконно відновив провадження у цій справі, що призвело до того, що питання, яке вирішувалось судом в частині визначення порядку користування земельною ділянкою вирішено до закінчення спору щодо законності формування та державної реєстрації цієї земельної ділянки.

Вважає, що земельна ділянка, порядок користування якою визначив суд, повинна мати площу не 0,0862 га, а 0,0897 га.

ОСОБА_1 , замовивши без її участі виготовлення технічної документації із землеустрою, сприяла тому, що спірна земельна ділянка була сформована у розмірі площі меншому, ніж належить; ОСОБА_1 підробивши її підписи в заяві до землевпорядної організації про замовлення технічної документації приховала від неї увесь процес її виготовлення, залишивши її без можливості вплинути на результат формування земельної ділянки.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме частини першої статті 377 ЦК України, частин першої, третьої, четвертої статті 79-1, статті 88, частини другої статті 152 ЗК України у подібних правовідносинах - законність визначення порядку користування земельною ділянкою після протиправного формування та неправильного визначення меж такої земельної ділянки за відсутності на це згоди одного із співвласників земельної ділянки, за відсутності згоди та обізнаності такого співвласника щодо самої процедури формування земельної ділянки та незгоди такого співвласника з визначеною землевпорядною організацією площею ділянки.

Також відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме пункту 3.25 ДБН 360-92 у подібних правовідносинах, коли під час визначення порядку користування земельною ділянкою одній із сторін спору виділяється для користування та частина земельної ділянки, яка за правилами пункту 3.25 ДБН 360-92 призначена для догляду за будівлею третьої особи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 у серпні 2023 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскільки посилання ОСОБА_2 на той факт, що в договорі купівлі-продажу 18/75 часток домоволодіння зазначений розмір земельної ділянки 0,0897 га не є належним доказом, оскільки вона не надала належного доказу, який підтверджував розмір земельної ділянки. На час укладення договору купівлі-продажу земельна ділянка не була сформована та зареєстрована в державному земельному кадастрі з відкриттям Поземельної книги у відповідності до вимог законодавства.

Згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на земельну ділянку на АДРЕСА_2 з кадастровим номером 1210400000:03:003:0185 не відкривалось; відомості про земельну ділянку із зазначеним кадастровим номером відсутні у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, державні акти не друкувались. 15 грудня 2017 року кадастровий номер 1210400000:03:003:0185 було перенесено до архівного шару.

Посилання ОСОБА_2 про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210400000:03:003:0243 сформована з порушенням будівельних норм та межує із стіною гаража, який знаходиться на АДРЕСА_2 є хибним та надуманим, оскільки з часу придбання ОСОБА_2 18/75 часток домоволодіння на АДРЕСА_1 до часу набрання законної сили рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 207/1597/20 будь-яких забудов, перебудов, які б можливо зрушили кордони та межі земельної ділянки не здійснювались.

Земельна ділянка, на якій розташований гараж, не має кадастрового номера та не є сформованою, тому не може бути належним доказом порушення права власності та користування ОСОБА_2 земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:03:003:0243.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 28 червня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Справа № 207/1597/20 надійшла до Верховного Суду 10 липня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 19/25 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Яловою О. М. 03 листопада 2016 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2875.

Зазначена частка домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами складається з: А-1 житловий будинок, розмір житлової площі 58,5 кв. м, загальна площа 94,6 кв. м; Б-1 житловий будинок, розмір житлової площі 17,6 кв. м, загальна площа 26,8 кв. м; В-1 гараж, І-1 сараї, 3-1 вбиральня, І-ІІ тротуари, №№ 1,2 водопроводи, № 3 зливна яма, №№ 4-7 огорожі.

Згідно з технічним паспортом, виготовленим Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», станом на 31 жовтня 2016 року (інвентаризаційна справа № 1204 реєстровий № 1845), фактично у користуванні ОСОБА_1 знаходиться житловий будинок літера А-1 з підвалом та входом у підвал (літера а 3-1), прибудова (літера а 2-1), гараж (літера В-1), сарай (літера І-1), зливна яма № 3, хвіртка № 4, водопровід № 1, тротуар І, огорожа № 7.

Власником 6/25 (18/75) часток домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за реєстровим № 1-1588 від 11 вересня 2012 року, є ОСОБА_2 .

Згідно з технічним паспортом ОСОБА_2 , якій належить 6/25 (18/75) часток домоволодіння, користується окремо розташованими будівлями: житловим будинком (літера Б-1), сарай (літера Г-1), вбиральня (літера 3-1).

Відповідно до технічного висновку про стан будівельних конструкцій за результатами обстеження будівель та споруд і можливості виділення власності, яка належить ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна з наданням поштової адреси, виконаного Державним підприємством «Проектний інститут Дніпродзержинськцивільпроект» № ІІ-023/20 від 10 червня 2020 року, на підставі результатів обстеження технічного стану будівельних конструкцій житлового будинку (літера А-1 з підвалом, прибудовою літера а2-1) та входом в підвал (літера а3-1), гаражу (літера В-1), сараю (літера І-1), які розташовані на АДРЕСА_1 , конструкції знаходяться в задовільному стані, що відповідає категорії 2; всі інженерні комунікації, які розташовані на земельній ділянці та належать ОСОБА_1 знаходяться в задовільному стані; у фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться житловий будинку літера А-1 з підвалом, прибудовою літера а2-1 та входом в підвал (літера а3-1), гаражу (літера В-1), сараю (літера І-1), зливна яма № 3, хвіртка № 4, водопровід № 1,тротуар І, огорожа № 7; наявність окремого виходу на АДРЕСА_1 (хвіртка № 4) забезпечує незалежне у фізичних відносинах положення обстежуваної частини домоволодіння, що дозволяє виділити обстежувану частину ділянки з розташованими на ній будівлями і спорудами в самостійний об`єкт нерухомого майна з наданням окремої поштової адреси.

В частині будівлі, яка обстежувалась, встановлені лічильники на облік електроенергії, газу, води; власник має фізичну і експлуатаційну можливість незалежно розпоряджатися своєю частиною майна; враховуючи окреме розташування об`єкта в планувальній структурі ділянки, фахівці ГПІ «Дніпродзержинськцивільпроект» вважають за можливе виділення нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна з наданням окремої поштової адреси; виділ нерухомого майна можна виконати і у фізичному, і у експлуатаційному, і у фінансовому стосунках.

Відповідно технічного висновку щодо порядку користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності від 03 листопада 2020 року вихідний № 1380, виконаного ФОП ОСОБА_5 , інженера-землевпорядника, запропоновано визначити площі користування земельної ділянки комунальної власності пропорційно часткам в праві приватної власності на нерухоме майно. Відповідно, площа земельної ділянки, яка має бути в користуванні ОСОБА_1 - 647 кв. м та ОСОБА_2 - 215 кв. м, що зазначено в додатку № 1 з графічним відображенням (технічна схема - варіант 1) межі поділу земельної ділянки та додатку № 2 також з графічним відображенням (технічна схема - варіант 2) межі поділу земельної ділянки, що є невід`ємним до технічного висновку. Розділити земельну ділянку можна, якщо на неї оформлено право власності (користування), і є в наявності правовстановлюючий документ (державний акт, свідоцтво, договір оренди, інформаційна довідка з державного реєстру речових прав).

Згідно з звітом про проведення незалежної оцінки для визначення ринкової вартості нерухомого майна від 13 травня 2020 року, виконаним ТОВ «Сервіспромексперт», оцінювачем ОСОБА_6 , вартість 19/25 часток об`єкта нерухомого майна - домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 128 246,96 грн.

Апеляційним судом також встановлено, що у жовтні 2020 року ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування державної реєстрації земельної ділянки, в якому просила скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0862 га, що розташована в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 1210400000:03:003:0243 із одночасним закриттям Поземельної книги за номером 1210400000:03:003:0243 та скасуванням кадастрового номеру 1210400000:03:003:0243.

Рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, у справі № 207/2670/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що позивачем не доведено порушення його прав рішенням про державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0862 га, кадастровий номер 1210400000:03:003:0243, від 24 вересня 2019 року, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Також суди зазначили, що доводи позивача про порушення ОСОБА_1 процедури державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:003:0243 є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазначеної обставини; у справі відсутні докази про те, що огорожа навколо будинку АДРЕСА_1 змінювалась.

Крім того, судами встановлено, що межового спору не має, огорожу ніхто не переносив, технічна документація на землю була підготовлена правильно, у фактичних межах земельної ділянки, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що фактичне право користування земельною ділянкою позивача не порушено.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами першою, третьою, четвертою статті 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Статтею 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Частиною третьою статті 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Таким чином, для виділу частки із спільного майна повинна бути технічна можливість. Насамперед це означає, що частка, яка виділяється повинна бути реально окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому частка, яка залишається в іншого власника (власників) має також бути окремим об`єктом нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Якщо таку вимогу висунуть усі співвласники або якщо учасників спільної власності тільки двоє, настає поділ майна, що знаходиться у спільній частковій власності.

У разі недосягнення спільної згоди між співвласниками про спосіб і умови поділу в натурі майна що є у спільній частковій власності, поділ (виділ) цього майна відбувається за рішенням суду.

Нормами статей 120 125 ЗК України встановлено, що в разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Однак, право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема, до права користування земельною ділянкою.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Однак, у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

Викладене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахувавши технічний висновок щодо порядку користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності № 1380 від 03 листопада 2020 року, правильно визначив порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210400000:03:003:0243, відповідно 19/25 часток домоволодіння ОСОБА_1 , що дорівнює 647 кв. м земельної ділянки, а ОСОБА_2 відповідно 6/25 часток домоволодіння, що дорівнює 215 кв. м земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги про незаконне відновлення провадження у цій справі суд касаційної інстанції відхиляє з таких підстав.

Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ухвалою від 25 червня 2021 року зупинив провадження у цій справі до розгляду справи № 207/2670/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з мотивувальною частиною ухвали провадження у справі зупинено за усним клопотанням представника відповідача ОСОБА_7 до проведення судової почеркознавчої експертизи у іншій справі та до вирішення іншої цивільної справи № 207/2670/20.

26 січня 2022 року Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ухвалою відновив провадження у цій справі, оскільки на адресу суду надійшов висновок експерта після проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 207/2670/20.

Відповідно до частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Враховуючи те, що до суду першої інстанції надійшов висновок експерта, до проведення якого було зупинено провадження у справі, тобто усунуто частково обставини, що викликали зупинення у справі, судом першої інстанції в означеній частині не було порушено норм процесуального права.

Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що на час поновлення провадження у цій справі розгляд справи № 207/2670/20, до якої було зупинено провадження, не завершено, що свідчить про порушення місцевим судом норм процесуального права.

Проте, вказане порушення не призвело до неправильності вирішення спору, оскільки на час перегляду справи апеляційним судом рішення місцевого суду у справі № 207/2670/20 набрало законної сили (28 лютого 2023 року).

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Посилання у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме пункту 3.25 ДБН 360-92 у подібних правовідносинах, коли під час визначення порядку користування земельною ділянкою одній із сторін спору виділяється для користування та частина земельної ділянки, яка за правилами пункту 3.25 ДБН 360-92 призначена для догляду за будівлею третьої особи, суд касаційної інстанції також відхиляє.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у тих випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо наслідків невиконання судом обов`язків оцінювати кожен доказ або мотивувати його відхилення.

Зазначені доводи заявника відхиляються касаційним судом з огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені за результатами оцінки у сукупності всіх доказів та обставин справи. Водночас, як свідчить характер доводів заявника, останні фактично зводяться до незгоди із наданою судами оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 400 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме частини першої статті 377 ЦК України, частин першої, третьої, четвертої статті 79-1, статті 88, частини другої статті 152 ЗК України у подібних правовідносинах - законність визначення порядку користування земельною ділянкою після протиправного формування та неправильного визначення меж такої земельної ділянки, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки питання законності визначення порядку користування земельною ділянкою після протиправного формування та неправильного визначення меж такої земельної ділянки не було предметом дослідження судів попередніх інстанцій, тому не може бути предметом дослідження і Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів в означеній частині не спростовують.

Рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про виділ частки майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності в апеляційному порядку не переглядалося, тому не може бути предметом перегляду Верховним Судом.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду міста Дніпропетровська від 03 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, про визначення порядку користування земельної ділянкою залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров